r/Anime_Ukraine

Я часто згадую, що моїм першим аніме була саме «Моя геройська академія». Мені тоді було +-14 років. Через певні обставини вдома вимикали світло, і через це я хотів знайти та скачати на телефон пару відео для перегляду. Дивитися саме аніме я не планував, але на якомусь із сайтів мені в око впав постер Геройки. Ну, я, недовго думаючи, скачав перші пару серій.

Після цього я завжди чекав, коли світло знову вимкнуть, щоб продовжувати дивитися, а через трохи вже почав дивитися й на пк. На той час в аніме вже було 3–4 сезони, і коли вони закінчилися, я зрозумів, що мені сподобався стиль «мультиків», і почав дивитися щось подібне. Вже не пригадаю, що було наступним, але з того моменту аніме майже повністю витіснило звичайні фільми та серіали з мого життя.

Але нових серій «Геройки» не було, а цю пустоту в серці нічого не заповнювало. Так я і відкрив для себе манґу. Я знову залпом поринув у мою улюблену історію, і вона відкрилася для мене зовсім з іншого боку. Я полюбив її ще більше. Ось уже майже через 10 років, після перегляду 500+ різних тайтлів, «Геройка» досі моє улюблене аніме та, заразом, манґа. І, для ясності, манґа краща за аніме.

Для тих, хто не знайомий із цим шедевром, або в якийсь момент його дропнув, трішки вдамся в сюжет.

У світі, де 80% людей від народження отримують певні здібності (далі — квірки), існує престижна професія — герой. Ізуку Мідорія (далі — Деку) з дитинства мріяв ним стати, але так вийшло, що він опинився серед тих 20%, які не мають квірку. Після одного інциденту герой номер один, Всемогутній, бачить у ньому потенціал і тренує його для вступу до академії для майбутніх героїв. Від нього Деку отримує свій квірк, але контролювати його він не може.

Не без труднощів, але Деку вступає до академії, де починаються його нові пригоди. Туди ж вступає його старий друг, а пізніше — задира, Катсукі Бакуго (далі — Великий Бог Вибухів Динамайт/s), який, коли дізнався, що в Деку був квірк і той йому весь цей час брехав, зненавидів його ще більше. Так виходить, що на Деку та його клас часто нападає зла організація — Ліга злодіїв на чолі з Томурою Шіґаракі, яка з часом призведе до великої катастрофи.

Не хочу розкривати всі деталі сюжету, але через його побудову багато хто кидає перегляд. Проблема в тому, що на початку це класична, навіть дитяча історія про хлопця, який іде до своєї мрії, і в нього все виходить. Більшість конфліктів досить прості та швидко вирішуються, а натяків на серйозний сюжет надто мало.

Але з часом усе йде глибше та глибше. Для мене таким моментом є 4 сезон, а саме арка Ері — дівчинки, яку експлуатує злодій і за допомогою її квірку стирає чужі. Далі в нас знову йдуть дві не дуже інтенсивні арки: суперпростий фестиваль і трохи цікавіша дуель між класами. І вже після них (кінець 5 сезону) починається найцікавіше. Одна з моїх улюблених арок — сходження та еволюція злодіїв. Нам їх не виправдовують, а лише показують, чому вони дійшли до цього.

Трохи спойлерів

>!Після чого починається справжня війна. Злодії розрослися настільки, що герої вже не можуть їх ігнорувати, і першими нападають на їхню базу. Але все йде не за планом, і фактично злодії перемагають. Японія в руїнах, злодії на свободі, герої кидають роботу. Поки Шіґаракі не в стані битися, залишки героїв збирають сили та планують останній бій.!<

Далі починається фінальна битва, в ході якої нам закривають усі арки персонажів, і ми закінчуємо нашу пригоду.

Про основи проговорив, тепер черга персонажів. Я тут розписувати всіх не буду, лише згадаю тих, хто мені подобається: Урарака, Яструб, Твайс, Тога, Айзава, Міріо, Цукаучі, Чісакі. Та є два персонажі, яких я люблю більше.

Катсукі Бакуго

Він мені ще сподобався при першому перегляді аніме, так би мовити, мій перший краш. Дивлячись у минуле, я навіть не можу сказати чому. Можливо, свою роль відіграв його дизайн — блондин із червоними очима, риси якого мені подобаються досі (Arthur Boyle, Reiner Braun, Kenichiro Ryuuzaki, Scar, Yamada Asaemon Tenza). У майбутніх розділах його почали краще розкривати, йому дали мотивацію, він почав шкодувати про вчинене. Але до того часу, як це все сталося, моє серце зайняв наступний герой.

Енджі Тодорокі / Endeavor

Що тут сказати? Мій улюблений персонаж, довгий час герой №2, найгарячіший професійний герой, найпродуктивніший герой. І до всіх його заслуг — найкращий батько/s. Думаю він найбільше вплинув на мої вподобання в дизайні персонажів.

При першому перегляді аніме він мене не зачепив взагалі. Стрьомний тіп, який знущається над сім’єю та експлуатує свою дитину. Але все змінилося після прочитання манґи. Зауважу, що я не виправдовую ні його, ні його вчинки стосовно родини. Та попри все, в манзі він розкривається по-іншому. Він досі гнида, але не так сильно.

З аніме можна подумати, що він сильно ненавидить свою дружину Рей, але в манзі все трохи не так — вся його ненависть ллється тільки в сторону Всемогутнього. Я не думаю, що він не любив своїх дітей. Швидше, йому було на них усе одно, бо вони не мали тієї сили, яка йому була потрібна.

Коли Енджі дізнався, що в Тойї заслабке тіло, він припинив усі тренування та почав його ігнорувати. Хоч Тойя і продовжував палити своє тіло, ні Енджі, ні Рей не могли нічого вдіяти — вони просто не знали, що робити. Після народження Шото він переключив усю увагу на нього. Він забрав у нього дитинство, змушував тренувати свій квірк і віддалив від сім’ї.Після випадку з чайником Шото ще більше почав ненавидіти батька. Логіка тут є, але ж не він це зробив. (це я просто виправдовую його для себе)

У якийсь момент Ендевор розуміє, що накоїв, і вибачається перед родиною. І тут важливий момент, він не просить, щоб йому все забули та пробачили. Він чудово розуміє, що зруйнував життя своїй родині, і просто сподівається спокутувати перед ними всі свої вчинки. Як на мене, арка сім’ї Тодорокі, а особливо сам розвиток персонажа Енджі, у цілій історії прописані найкраще.

Я справді люблю Ендевора, і ніхто навіть близько не стоїть біля нього. Через це я точно дивлюся на нього через свої рожеві окуляри. Але навіть так я не вважаю, що він поганий персонаж. Так, він зробив багато поганого в минулому, але він виправився і став кращою версією себе.

О, ледь не забув: 08.08 в Ендевора був день народження. Хоч і з запізненням, але цей пост — на його честь.

На цьому все. Хоч і коротко, але я нарешті написав про Геройку, чому дуже радий.

Чи є люди, які дивились цей шедевр від Studio 4°C?

&#x200B;

Ті, хто з нами давно, пам’ятають: ми натякали на цей реліз ще під час виходу «У Горах Божевілля». Тоді це були тільки плани, а тепер — робота над манґою офіційно закрутилася, тож ділимося радістю на повну!

Зстрічайте, «Пес та інші історії» від Танабе Ґо (魔犬 ラヴクラフト傑作集).

Це збірка з трьох класичних історій Г. Ф. Лавкрафта, від яких традиційно сипляться мурашки:

🌊 «Храм» — про екіпаж підводного човна, який занурюється на дно океану (і власного божевілля).

👁 «Пес» — про двох хлопців, які вирішили пограбувати «не ту» могилу й розбудили прадавнє лихо.

🏜 «Безіменне місто» — про прогулянку пісками до залишків дуже дивної цивілізації.

Танабе-сенсей знову малює темряву так, що від неї важко відвести очі.

Ми вже у процесі, тож стежте за новинами ✨