r/reddit_ukr

Мені вже 30 років, і я намагався стати на ноги спочатку і потім заводити дитину, але в мене справи то дуже добре, а потім якійсь ковід чи війна і я вмить лишаюсь буквально всього, а роки то йдуть.

Я так хотів дитину, щоб бути з нею на одній хвилі, в ідеалі мені 40, а їй 20.

А тепер мені вже буде 50, а якщо і далі буду тягнути, то взагалі буду як дід, а не батько(

Думав от війна скінчиться, то одразу будемо робити, але походу сенса чогось чекати вже нема і треба діяти не дивлячись ні на що

Питаю високих дівчат/жінок( 178-185 см, менше стосується дівчат 172-175), яким все одно на зріст хлопця/чоловіка, як поводилися нижчі за вас хлопці/чоловіки при вас?

Я питаю це, бо задався питанням( з далекого, але все ж):

Можна було б звести питання до того, що дівчатам не подобаються нижчі за себе як хлопцям не подобаються дівчата з надмірною вагою або некрасивими рисами обличчя(або непропорційною тілобудовою), але це ж саме стосується і чоловіків, їх так само ігнорують( ну буду чесним, некрасивим дівчатам все ж важче, тут я визнаю)

Тож питання звучить так:

Якщо опустити вагу і красу за дужки, тоді як нижчі чоловіки реагують на різницю в зрості, коли ви вища?

Не обов'язково низький чоловік( як 165 см), а десь 175-180, як вони реагують, коли ви або є вищими, або взуваєте підбори і становитесь вищими за них?

Народ, питання до тих, хто зараз здебільшого сидить удома — через мобілізацію, обставини чи просто тому, що ви за життя домосіди.

Помітив за собою, що останнім часом стаю якимось занадто інтровертним, коло спілкування звужується, і стало просто цікаво.

Як ви взагалі спілкуєтесь із людьми? Чи вам вистачає повної самотності?

Де знаходите інтернет-друзів?

Чи використовуєте штучний інтелект просто щоб з кимось поговорити, розім'яти мізки чи обговорити свої думки?

Привіт. Що робити , якщо у якийсь момент починаю себе відчувати недостатньо красивою. Дивлюсь на дівчат, гарні, красиво вдіті, іделальна зовнішність, зачіска , все до лиця, все ідеально пасує і вписується і дивлюсь на себе: не те вбрання, не та зачіска, не такий макіяж. Починаю вважати себе недостатньо красивою для теперішнього часу
Що з цим робити? Можливо хтось стикався з цим і знає як заспокоїти себе?

Планую переїхати до Києва.

Шукаю квартиру поки тільки онлайн, до 20к.

В черні приїду дивитися вживу.

Думав про Оболонь, Голосіїв, Поділ (але там дорожче житло), раз гуляв на Лівобережному масиві і теж сподобалось.

Хочу почути ваші думки про місто.

В яких районах вам добре живеться?

Розкажіть найцікавішу ситуацію із свого життя, та що з вами трапилося.

Хочу взяти OnePlus 15. Звичайно, він сірий, тому що в Україні інших немає, на жаль. Нюанс у тому, що перепрошеного китайця взагалі не розглядаю. Пошерстив в Одесі і натрапив на цей магазинчик. Взагалі, це не в моїх правилах купувати в сіру дорогу техніку в таких "херпоймікттаких" магазинчиках, завжди брав у перевірених великих мережах типу Комфі, Фокстрот і т.д. Але в даному випадку немає іншого варіанту. Цей Скайюа клянеться-божиться, що це чистокровна EU версія cph2747, саме те, що мені потрібно.

А, ще й у них цікавий прикол з адресною доставкою кур'єром по Одесі. Написано, що типу "з міркувань безпеки кур'єр не залишає автомобіль", вперше про таке чую.

І ще важливо, як у них з правом на повернення товару у 14 денний термін. Коротше, хто мав справи з цими "товаришами" – відпишіться, буду радий послухати. Дякую.

Мені 15 років, я закінчую 9 клас. Вдома дуже важка, гнітюча атмосфера, постійний хаос, і я почуваюся абсолютно виснаженою. Розумію, що батьки мене ніколи не зрозуміють і не підтримають мої плани на життя. Вони хочуть, щоб я залишалася в школі до 11 класу, але у мене зовсім інші цілі.

Я вже дуже довго і детально планую переїзд. моя мрія-жити вільним життям ближче до природи, вивчити якесь ремесло, розвиватися в екологічних проєктах. я знайшла місце, де мене готові прийняти як волонтера з проживанням, і дата від'їзду вже зовсім близько.

З одного боку, я повністю впевнена у своїх силах, знаю, чого хочу, і готова працювати. З іншого боку, через постійний стрес удома я жахливо втомилася. Є сильна тривога, що мене можуть якось зупинити або повернути назад, оскільки я неповнолітня.

Хочу почути думки людей, які, можливо, йшли з дому рано або починали самостійне життя в підлітковому віці. як ви справлялися з тиском і страхом? на що варто звернути увагу,щоб дійсно побудувати свою незалежність, а не просто втекти від проблем? потрібен просто тверезий погляд збоку

Привіт, можливо тут є хтось, хто працює в даній компанії. Мене цікавить чи у всіх філіях маразм і абсурд чи тільки у моїй? Як Вам працюється?

Добрий вечір. Я тут раніше вже писала пости. У мене є слуховий апарат, і через ваду слуху я дуже сором’язлива людина. Мені незручно перепитувати, розповідати про апарат і тд.
Зараз я навчаюся в коледжі, через рік закінчую. За три роки я так і не знайшла друзів: спочатку сиділа сама, ні з ким особливо не спілкувалася. Морально дуже важко. Часто хочеться все кинути — байдуже вже на диплом, аби тільки стало легше морально. Але тримаюся, бо розумію, що освіта потрібна для майбутнього.
Мені здається, якби хтось сам підійшов до мене, я б із радістю спілкувалася. Але через усе це з’являється ще більша невпевненість у собі.
Я гарно вдягаюся, доглядаю за собою, виглядаю добре. Навіть найкраще в групі. Тому хочу запитати у спільноти: як би ви ставилися до дівчини, яка має слуховий апарат, трохи сором’язлива, але хоче спілкування? І що б ви порадили мені робити? Дякую.