Мені 15 років, планую піти з дому заради життя ближче до природи. Потрібен погляд збоку
Мені 15 років, я закінчую 9 клас. Вдома дуже важка, гнітюча атмосфера, постійний хаос, і я почуваюся абсолютно виснаженою. Розумію, що батьки мене ніколи не зрозуміють і не підтримають мої плани на життя. Вони хочуть, щоб я залишалася в школі до 11 класу, але у мене зовсім інші цілі.
Я вже дуже довго і детально планую переїзд. моя мрія-жити вільним життям ближче до природи, вивчити якесь ремесло, розвиватися в екологічних проєктах. я знайшла місце, де мене готові прийняти як волонтера з проживанням, і дата від'їзду вже зовсім близько.
З одного боку, я повністю впевнена у своїх силах, знаю, чого хочу, і готова працювати. З іншого боку, через постійний стрес удома я жахливо втомилася. Є сильна тривога, що мене можуть якось зупинити або повернути назад, оскільки я неповнолітня.
Хочу почути думки людей, які, можливо, йшли з дому рано або починали самостійне життя в підлітковому віці. як ви справлялися з тиском і страхом? на що варто звернути увагу,щоб дійсно побудувати свою незалежність, а не просто втекти від проблем? потрібен просто тверезий погляд збоку