Просто виплескую думки
Уявімо, що ви батьки. Візьмемо приклад Тато-донька, якщо ви хлопець, і Мати-син, якщо ви дівчина.
От до вас підходить ваша дитина, в свої там 10-11 років, і питає:
"що таке оральний секс?", а потім вона каже: "а я можу це спробувати?". Ваші наступні кроки:
Пояснити, що це дії, які роблять дорослі люди, і що між татом/мамою і дитиною такого не може ніколи бути.
Показати це на прикладі та мати сексуальні стосунки (а саме оральні ласки) зі своєю дитиною.
Це дивне і аморальне питання, правда? Але мені цікаво, що ви думаєте, чи це вина дитини, якщо її цікавість призвела до другого варіанту? Чи це вина батька/мати, якщо вони продовжують це сексуальним насиллям, бо це вони дорослі і це їх відповідальність пояснити що окей, а що не окей і не допускати ніяких сексуальних дій?
Мені просто дуже болить, чути від людини, яка опинилася в ситуації номер 2, що це була її ініціатива, і що це "нічого такого". Вона визнає, що це було не правильно, але не хоче визнавати той факт, що це було насиллям і далі продовжує спілкуватися зі своїм батьком/мамою. І плюсом до того, не розуміє, чому я вважаю це проблемою і називаю це насиллям)
Спочатку я намагалася пояснити їй(людині), що це абсолютна вина дорослого, і що за це взагалі садити треба, і що їй варто звернутися до спеціаліста, щоб пропрацювати це, бо це дуууже сильно повпливало на неї. Але вона відмовлялася це визнавати. І потім я зрозуміла, що я не маю її переконувати і "рятувати", бо якщо вона сама не захоче це зрозуміти і назвати все своїми іменами - ніхто не зможе цього зробити. І що якщо їй окей з цим, то це її право і її життя. Але мене все одно бісить, що все склалося саме так. І я зла на людину, яка насилувала, і сто відсотків переконувала ту дитину в тому, що це нормально. І я зла на те, що не можу нічого змінити. Ця злість вже більше переходить в сум, бо дуже прикро, що таке існує, що батьки гвалтують дітей, і змінюють їх мислення під себе, і що потім ці діти травмовані і вважають себе винними...
Не знаю чому взагалі вирішила написати про це тут. Мабуть, мені треба було це вилити хоча б кудись.
Я не шукаю порад, можливо, підтримки в тому, що я не зійшла з розуму, тому що вважаю це насильством, не дивлячись на те, що людина це називає по іншому і виправдовує це.
Дякую, що прочитали. І хай у вас ніколи не буде нічого подібного в житті.