u/Leg_ofme

Всім привіт, мені 17, і швидкий контекст щоб внести в суть:

Вже як третій тиждень я ходжу на пан ковбаско фасувальником на "підробіток", певний час я ходив у неділю-середу (загружені дні), а тепер при підвищенні ще додався понеділок і четвер (дні де "легче"). Суть роботи це отримути певну позицію від оператора який дає тобі наклейку куди віднести товар, це може бути одна/чотири/десять ковбас, і також носити коробками

Про робочий день:

Скажем так, у неділю мені потрібно прийти на 9, в залежності від оператора обід може бути з 13:00 до 15:15 (обід йде пів години), після цього працюємо до того часу, поки весь товар не рознесемо по певним позиціям (це можна зрозуміти коли привозять палети з рибою), перекур + перекус 10 хвилинний, далі потрібно всі коробки складати по фаміліям на палети, й скручувати стрейч-пльонкою, зазвичай це займає до години, кінець робочого дня.

А тепер основна частина:

Добре, в неділю я можу вийти звідти в середньому до 23:00 (але точно не сильно раніше), але от біда: в понеділок потрібно бути знову там на 10, в цей понеділок я вийшов у 22:20 що значно радує.

Але от середа, ще гірше, бо прийшов я ніби на 9, в вийшов вже на другий день в 00:02 🫩 (при цьому не доробивши дві палети, вже й люля дали), і у четвер знову треба бути на 9 😮‍💨. У четвер я відпросився з години 5 (хоч щось радує), по обставинам.

* На роботу я ходив хворий (в основному нежить, але й головний біль був іноді присутній), але я не в курсі, чи хворий вже був, чи отримав заразу там (там холодильник, і я кожні 20 хвилин шмаркаю)

І враховуючи це все, що я мусив пити ліки зранку, цей графік здається занадто, не дивлячись на гроші які я отримаю (105/год, при цьому я там не офіц., а там 120/год), я в подумках, чи взагалі мені подобається таке підвищення, точніше, чи готовий я до такого нестабільного графіку ? Чи не було б вже ліпше ходити як раніше, плюс піти в ж ту сімі, де я прийду звідти живим... Чи може заспокоїтись з тими грошима ? Не знаю...

Всім привіт, мені 17, і з самого дитинства я страждаю, я не розумію з чого почати розповідь, бо це вже продовжується роками... Проте, я все-таки хочу виговоритися, те що в мене відбувається прямо зараз.

Я страждаю самотністю, і хоч в мене є друзі по гуртожитку (а зараз в мене практика, скоріше, лише на листах бумаги, в цілому це є нормальним положенням справ для моєї шараги), поза межами (в селі (>!по обставинам, я паралельно їжджу до батьків на квартиру, в місті де я вчуся!<), де я проживаю), я відчуваю себе одиноким, бо у всіх є друзі з дитинства, у мене ж всі одноклассники пішли тим шляхом, що єдина істина в житті це пити, де це тільки можливо. Не сказати що всі, але з іншими людьми, у нас доволі мало збігів по інтересам і цінностям у житті, але мене скоріше турбує те, що мені здається я не є настільки розумним, як "мав би" у свої роки. Все дитинство зацікавленість до автомобілів і любої техніки пройшла повз мене, проте, прямо зараз я почав це вивчати (навіть є якась зацікавленість), проте коли це є "нормою" знати ще змалку, до мене це тільки зараз дійшло, в принципі, зараз я й вивчаю комплектуючі ПК, в планах я не знаю ким міг би працювати, тому продавець-консультант це мінімум що я можу зробити, але знову ж таки, я бачу людей, які розуміються краще мене, і я засмучений, не тим що хтось розумніший, а в тому що я знаючи лише теорію, можу опиратися лише на неї в розмовах (трохи відійшов від основної суті)..

Я розумію що моя проблема, це знайти мені близьку людину, з якою я буду собою, а не відфільтрованою версією себе, але я боюся, що не зможу її знайти, бо навіть і не пробував, типу: "еу, го дружить" так наврядчи вийде, а як орієнтовно це відбувається, я хз.

Але, мені здається не тільки в цьому річ. Я залежний від стосунків, і завжди переглядаю коли людина була в мережі. Я фантазую, придумуючи якісь етюди і сюжети в голові, прокручуючи їх, займаючись прокрастинацією водночас, і поки інші веселяться, або хоть якось тратять свій час, я займаюсь м'яко кажучи безглуздям...