День народження
Довго думала, чи варто про це писати, але хочеться бодай комусь виговоритись.
Трохи передісторії.
Минулого року я почала працювати й заробляти гроші лишень у вересні (хоча зарплату в 8 тисяч важко назвати грошима). А в червні був день народження моєї найкращої подруги. Тоді я відклала частину грошей зі свого дня народження й подарувала їй книги, які вона давно хотіла — загалом десь на 1000 грн.
Потім, у серпні, день народження святкувала інша подруга. Вона давно мріяла про фен із дифузором, але ніяк не могла назбирати на нього кошти. Ми з найкращою подругою скинулися й купили їй хороший фен із різними насадками.
Восени, уже після моєї першої зарплати, був день народження третьої подруги — перший серйозний ювілей, 20-річчя. Я вирішила справді заморочитися: витратила день на те, щоб скласти для неї 101 паперову зірочку з побажаннями всередині, а ще зробила букетик із закладок для книг, бо вона дуже любить читати й має велику колекцію книг, але замість закладок постійно використовує якісь випадкові предмети. Також ми з найкращою подругою подарували їй букет, а я ще додала від себе 1000 грн.
І ось кілька днів тому мені самій виповнилося двадцять. Я не чекала нічого грандіозного — ми всі студентки, хоч і працевлаштовані. Але, чесно кажучи, я всеодно чимало розчарувалась подарунком. Від них трьох я отримала букет квітів і квиток у кіно на другу частину фільму, яким я взагалі не цікавлюся і на який мені, відверто кажучи, байдуже.
Зараз я намагаюсь переконати себе в тому, що подарунок класний і що щастя не в грошах та матеріальних цінностях – а в увазі. Проте виходить, відверто кажучи, погано. Цікаво почути вашу думку стосовно цього