Допоможіть зробити вибір, який не зруйнує моє життя
*стосунки в сімʼї
Мені 22 роки, сестрі 18.
Я живу окремо з хлопцем із 17,5 років. Сестра у 17 переїхала навчатися за кордон.
Хочу почути думку людей, бо сама вже не знаю, чи правильно чиню.
Моя мама вийшла заміж у 16 років. У 18 народила мене, у 22 мою сестру. Спочатку ми жили звичайною сім’єю, але згодом тато почав сильно пити, бити маму, заводити коханок. Коли мені було 8 років, вони розлучилися.
Після розлучення тато нам майже не допомагав. Мама тягнула нас сама, їй допомагали бабуся та її брат. Потім бабуся померла, а дядько продав її квартиру й не дав мамі жодної копійки, усе програв і пропив.
Жили дуже бідно. Бували часи, коли чай заварювали з гілочок плодових дерев, бо іншого не було, а свіжий хліб був розкішшю.
Попри це мама намагалася дати нам усе, що могла. Позичала гроші, щоб я могла їздити на змагання, зробила мені гарний випускний. Я це пам’ятаю і вдячна їй.
Потім у її житті з’явився чоловік. Він теж пив, програв усі гроші в казино, вони постійно сварилися. Коли я поїхала навчатися в інше місто, мама все частіше залишала молодшу сестру саму, а сама жила в нього. Сестра часто голодувала, але мені про це майже нічого не казала. Я дізналася про це набагато пізніше, і досі мені боляче через це.
Згодом мама перестала працювати через алкоголь. Почалися багаторічні запої, нові чоловіки, побої, повернення додому, знову алкоголь — і так по колу.
Я кілька разів оплачувала їй лікування від алкогольної залежності. Максимум вистачало на кілька місяців або навіть тижнів.
Потім з’ясувалося, що понад п’ять років не оплачувалися комунальні послуги за квартиру, де я була прописана. Через це арештовували мої рахунки та навіть машину. Загалом мені довелося виплатити близько 3 к доларів, щоб погасити борги.
Після цього мама почала жити з іншим чоловіком, який теж був алкоголіком і бив її. Я поставила умову: якщо хоче повернутися додому — має лікуватися. Вона погодилася. Після лікування я поселила її в квартиру, купувала продукти, ремонтувала телефон, забезпечувала всім необхідним.
Минуло зовсім небагато часу — вона знову почала пити. Приводила додому сторонніх чоловіків, у квартирі ламали двері, зникали телефони, крали речі, псували меблі. Ми із сестрою міняли замки, ремонтували квартиру й знову розгрібали наслідки.
Так повторювалося не один раз.
Зараз вона вже п’ять місяців живе в чергового чоловіка-алкоголіка. Телефонує й просить пустити її назад, бо їй набридло ночувати на вулиці.
Але лікуватися вона не хоче. Проблеми в себе не визнає. Роботу не шукає.
Коли я відмовила, вона сказала: «Якщо не пустиш — зламаю замок».
Я відповіла: «Ламай».
Мені дуже боляче через цю ситуацію, бо це моя мама. Але водночас я не хочу знову переживати те саме, що вже було багато разів.
Якби ви були на моєму місці, ви б пустили її назад у квартиру?
П.С. текст я попросила змінити в чата джпт, бо мою кашу малашу ви наврядчи б зрозуміли. В мене тупо крик душі, бо я не знаю що робити