Щоб ви зробили, в цій ситуації з чоловіком - розійшлися, чи були б далі разом?
Це сталося на хрестинах нашого сина, коли йому був лише 1 місяць. Ви маєте знати, який у мене тоді був моральний та гормональний стан, до того ж мені було 17 років.
Спочатку все починалося не так погано, але напруження вже відчувалося. Поз’їжджалося багато людей, серед них моя сестра (назвемо її Настя), яку я взяла за хрещену свого сина. Також була ще одна дівчина (назвемо її Ліза), яка теж була хрещеною нашого сина, і її мама.
Насті та Лізиній мамі було по 35 років. У день хрестин до мене сильно чіплялася моя сестра Настя й кілька разів доводила мене до сліз. Чоловік на це ніяк не реагував. Я сказала йому, що хочу, щоб він мене захистив, але він відповів, що я сама зриваюся на всіх, хоча це було не так.
А вже наступного дня, коли зібралися самі куми, щоб похмелитися і так далі (я не пила, бо була на ГВ), це був просто піздєц.
Лізина мама почала сперечатися зі мною через те, що я не хотіла виносити свого сина на двір, коли було вітряно. Тоді вона почала психувати й пішла плакати. Мій чоловік бігав за нею, намагався її заспокоїти, а не мене, хоча на той момент мені вже здавалося, що мої нерви ось-ось не витримають.
У цей момент моя сестра накинулася на мене через те, що я нібито посварилася зі своїм чоловіком. Вона схопила мене за горло й хотіла вирвати мені волосся. Я якось вирвалася.
А після цього на мене накинулася Лізина мама — почала рватися мене бити. Її зупинили куми. Але в той момент у мене ще й забрали дитину та не хотіли віддавати. Я пригрозила поліцією, і дитину мені якось віддали.
У мене була така істерика… А чоловік просто дивився на все це й каже, що я була не права в цій ситуації.