Сьогодні поховала свого дядька, який був зниклим безвісти з січня 2025 року.
Всім привіт, сьогодні хочу поділитися чимось із особистого, сьогодні були похорони мого дядька який загинув ще в січні 2025 року, але на той момент він був як безвісти зниклим. Тільки десь у середині літа визнали його загиблим. А сьогодні були похорони, я так і не побачила тіло свого дядька, але за словами мами там все жахливо... але найцікавіше що волосся залишилося, і за такий час тіло теж залишилося. Загинув він у Курському напрямі в Сурджі на завдання, вперше вони вижили, вдруге вижили лише двоє з 50 людей.... Похорони проходили у закритій труні, так що по пам'яті я його пам'ятаю з 2024 року коли я його останній раз бачила, дуже важко правда... Коли розумієш що більше не побачиш дядька порожнеча миттєва...
Але пишу я тут не тільки щоб поплакатися, а й запитати у вас дорогі читачі, а як ви переживали похоронні своїх близьких родичів?