r/ua_mind

Завжди цікавили такі дівчата,але по тому що попадалось,вже не знаю чи варто воно того.

Нещодавно аналізуючи коментарі під своїм постом про необхідність стосунків, задумався про ісеування якоїсь надприродної сили яка об'єднує людей разом, щось типу Амура. Оскільки багато людей писали що вони знайшли свою другу половинку абсолютно випадково.

Натомість, я схильний вважати що випадковостей не буває

Привет! Хочу показать клип к новой песне, к которой я писал текст. В ней я с юмором передаю своё восхищение родом кошачьим. Думаю, что со всем тем негативом, что мы тут обсуждаем - будет очень кстати чтобы сбалансировать эмоции дозой милоты.

Кстати, все котики с обложки – реальны (это мои пушистики), и эмоции с позами – тоже! Если кому-то интересно – могу показать фотки)

Также мои котики присутствуют и в самом клипе. Для тех из них, кого больше нет, это, возможно, последний раз когда их кто-то увидит. Они всегда были рядом - когда мне было плохо и одиноко, когда неподалёку взрывались бомбы, приходили мурчать и обниматься когда я болел... Думаю, я сейчас ещё живу только благодаря их любви. Поэтому я очень старался сделать для них весёлую песню, которая отражала бы всю ту радость, которую они мне доставляли.

Остальные мяуки из клипа – с просторов интернета, подобраны специально чтобы как можно забавней передать этот гимн любви к пушистым и усатым.

Перевод текста:

[Куплет]

Слава кошачьим,

Владыкам ночи!  

Они видят движущуюся ногу  –

И готовятся к бою!

Точат когти

На твоём новом стуле

Превращают квартиру

В своё пушистое логово

Они — живая жидкость!

Протискиваются сквозь щели!

Они всегда найдут способ

Украсть все ваши вкусняхи

Они лижут свои задницы

С абсолютной гордостью

Бежать некуда!

Спрятаться негде!!!

[Припев]

Узрите:
Высший хищник!

Спит у вас на лице!

Находите следы шерсти

Везде, где только можно!

Они сбрасывают стакан со стола

Просто чтобы посмотреть, как он разобьется

Потому что в их владениях -

Ваше мнение не имеет значения!

[Куплет]

Сидят как статуи!

Спят как хлеб!

Кричат, как демоны,

Хотя хотят, чтобы их покормили!

Приносят мертвую мышь,

Прямо под кровать,

Затем требуют применить,

Трение к их голове!

На такое милое существо

Вы просто не можете злиться

Эти очаровательные создания

Просто не могут быть плохими!

Крошечный влажный носик,

Нежное, тёплое мурлыканье,

Идеальные создания,

Все покрытые шерстью!

 [Припев]

Узрите:
Высший хищник!

Спит у вас на лице!

Находите следы шерсти

Везде, где только можно!

Они сбрасывают стакан со стола

Просто чтобы посмотреть, как он разобьется

Потому что в их владениях -

Ваше мнение не имеет значения!

[Аутро]

Оооооу

Самая милашная

Машина для убийства

Мурлыкает у меня на коленях

И видит сладкий сон.

Кошки – это совершенство!

Они невероятно круты!

А как насчет собак?

Тоже неплохо.

(Завершение песни идёт на кошачьем языке, перевод которого из соображений цензуры и здравого смысла я делать не буду).

Вот ещё версия песни с оригинальным текстом, без видео:

https://youtu.be/u-dOy6_ddRM

Привіт, мені 22, просто хочеться висловити свою думку і почути думки інших. Мене вже дуже давно не покидає відчуття, що ми живемо в цирку, де купа клоунів. Я абсолютно не розумію сучасного життя. Типу реально, що блін відбувається? Мій мозок не сприймає дисонансу реальності і того, яка вона різна у людей. Я просто в шоці з соц-мереж, з сучасних трендів, з того як сліпо інші йдуть за ними, як я сама за ними йшла. Як нам, людям, легко навʼязати якусь думку, як важко в наших реаліях залишатися свідомим чи просто адекватним. Звідусіль кожного дня на тебе виливається купа інформації , навіть якщо тобі цього не хочеться.
Я розумію, що це мої проблеми знову ж, але я не розумію своїх однолітків. Я ходила в універ, і всі люди там просто такі, сука, токсичні і зверхні. Просто кожен. Чому блять люди не хочуть бути просто хорошими людьми? Всюди , в будь який колектив, куди я приходжу- це просто токсичний клубочок змій. Я не знаю… Чи навіть війна, вже минуло 4 роки, а я ніяк не звикну. Типу, в моєму уявленні війна- це щось на кшталт 2 світової, а у нас більшість живе нормальне життя, розуміючи, що в будь який момент можуть померти, але вже ніхто на це не звертає уваги. Це все тааааак дивно, просто жесть.
P.S.-просто із останнього це те, як дівчата почали фотошопити себе на фотках з Федоровим. у мене все.

Заходять у бар суперпозиція, продавець спінінгів, квадробер, материнська плата і 2° тепла

А бармен і каже :

Щойно додивився польський серіал на Netflix «Свинцеві діти» і пишу, поки під враженням.

Для тих, хто не в курсі: в основі сюжету реальні події про те, як промислове місто роками отруювалося свинцем від заводських викидів. Але найстрашніше в серіалі - це не сама екологічна катастрофа, а те, як поводилася радянська система.

Поки у дітей прогресувала анемія, затримка розвитку та сатурнізм, партійне керівництво переймалося лише одним - як приховати аналізи, закрити роти лікарям і не зіпсувати показники «соціалістичного раю». Життя та здоров'я сотень дітей просто кинули під прес виконання плану.

Цей серіал треба примусово показувати всім адептам «найкращої у світі радянської медицини», «безкоштовного житла» та «найсмачнішого пломбіру». Він максимально наочно показує справжню ціну тієї системи - тотальний цинізм, брехня та знецінення людського життя.

Хто вже дивився? Як вам подача та атмосфера?

Всім привіт!

Сьогодні у нашому місці просто паршива дощова погода. І чомусь у мене просто жахливий настрій. Я почала обдумувати прям на роботі все що зі мною відбувається. Якщо чесно це дуже відволікає від виконання роботи але нічого не можу з собою вдіяти. Я переконалась що все що я б не робила у своєму житті просто йде шкереберть. Я завжди стараюсь догодити людям та переконатись що роблю все їм комфортне а за себе я тупо не думаю і це аж бісить! Походу саме через це усвідомлення мені досить важко сьогодні. Якщо чесно відчуваю себе досить дурною (

Може в когось було таке? Як я можу підняти собі трохи самооцінку та пожити для себе ?

Останнім часом почав відчувати внутрішню порожнечу. Час проходить дегь за днем, тижлень за тижнем, місяць за місяцем і нічого не міняється. Таке враженнч що ця буденність мене доконає

Із попереднього обговорення, я зрозуміла про що думають щасливі люди, а тепер би розібратися чим же вони зайняті. У мене є гіпотеза, що щасливі люди зайняті розробкою рішень до складнощів, які у них виникають. Реалізовують власні проекти, або долучаються до тих, які цікаві саме їм

Привіт, інколи почавши прислуховуватися до себе, та знайомитися з собою , відкриваєш для себе хорошу людину, яка так багато років жила для когось і допомагала всім, що забула за цей час що треба їй і що саме хоче вона. Повернення і шлях не простий, але він 100%того вартий. Головне почати , навіть якщо перші кроки це елементарно питання , я хочу сьогодні каву чи чай? Якщо то яке, який саме?

Мені дуже потрібен погляд людей, які не знають ні мене, ні мого чоловіка. Я вже настільки багато про це думаю, що перестала розуміти, чи оцінюю ситуацію об’єктивно.

Для розуміння контексту ми молода сімʼя 7 років разом є дитина
Почалось з того що були на дні народженні в знайомих подякувавши, попрощавшись поїхали додому. Поки я вкладала дитину чоловік сказала що їде покатається на мотоцику «та їдь» сказала я без задньої думки бо не бачила в цьому нічого поганого тим більше що сказав буде за годину. Він поїхав до друзів які відпочивали святкувавши. Коли година пройшла ато і навіть більше я вже лягла спати бо година була вже пізня тут дзвонить чоловік питає чи зможу я завезти куму додому на шо я погодилась сказала «та без питань, приїдь подивись за дитиною я завезу». Він приїхав через 40 хв чомусь вже разом з кумою як тільки вона прийшла додому почала плакати що дома в неї батьки напились вона не хоче туди іти я відповіла «ну то переночуй в нас завтра про то поговоримо». На цьому ніч не закінчилась, поки ми збиралась задзвонив ще знайомий сказав що поламалась машина чи можем привезти трос так як чоловік випив вже а кума не вміє їздити ясно шо прийшлось мені, зібралась чоловік сказав що побуде вдома по пильнує малого поїхала, вернулась **мене не було хвилин 10 і тут починається найцікавіше:** заходжу до хати на кухні нікого хоча світло світиться «ну добре може малий встав пішов його колисати» подумала я та піднімалась до гори по дорозі зайшла ще в вітальню в якій світилось світло, нікого, піднімаюсь далі в спальню до дитини заходжу і нікого не бачу, тут вже в голову почало лізти неприємне і колюче. Спускаюсь знову на кухню дзвоню до чоловіка він бере трубку не одразу питаю « ти де» на що він каже «на кухні» почувши голос з гори в той час піднімаюсь по сходах і чую як відкриваються двері зовсім до іншої кімнати в якій він як мінімум ніколи не заходив. Бачу як перед ним на носочках вибігла кума сіла в вітальню як нічого і не було а чоловік виходить із тієї кімнати і дивиться на мене квадратними очима я в ступорі питаю «це що тільки шо було?» до слова я довіряла чоловікові ніколи не було ні поводів ні нічого в нас все було добре в плані довіри. Він в такому ж ступорі дивиться на мене відповідаючи
«нічого він просто сидів там і дивився за малим по відео няні» а кума…кума коли я спитавши де вона була та шо це тільки шо було, відповіла шо сиділа тут вона нічого не знає, чоловік в той час просто пішов на двір курити, а я почала з нею не дуже культурну бесіду в неї за 15 хвилин змінилось 4 версії того де вона була та що вона робила, остаточна це тощо вони все таки там сиділи та просто говорили про день народження. Тоді спустилась говорити до чоловіка, по його версії після минулий різних також сказав що сиділи говорили але про те як вона жалілась на свого хлопця і тепер головне питання чому говорили саме там? Раніше він ніколи в цю кімнату не заходив, чому двері були закриті? Чому світло було виключене? На це все відповідь була «не знаю, я сидів там чекав тебе,вона прийшла закрила за собою двері і почала жалітись на хлопця» питання чому зразу не вийшов коли я приїхала?( бо вікна виходять на парковку з якої мене чудово було б видно)чому не вийшов коли я ходила по хаті?( в нас всюди паркет по якому прекрасно чути як хтось ходить) на це все відповідь «я не чув та не бачив» **і тут курва головне питання як? Та що далі робити?** Бо всю ніч ми сварились головорили за це він клявся вибачався що нічого не було, сама ситуація як виглядає збоку не усвідомив а коли зрозумів було пізно. Я просто не знаю шо робити довіра зруйнована я не находжу собі місця постійно за то згадую та дорікаю йому не знаю чи зможу відпустити цю ситуацію, бо з одної сторони що якщо дійсно нічого не було раніше все ж було добре ніколи ніяких приводів чи натяків десь в глубині душі я сумніваюсь що він би на таке був здатен а з другої сторони бачачи як це все виглядає подумати повірити що нічого не було майже нереально.

Ось така історія, як за 10 хвилин зруйнувати все що будували 7 років.

Ми з нею зустрічались рік але ми вирішили зробити паузу в наших стосунках відпочити друг від друга зараз ми зійшлись знову і я вночі взнав що вона мені зраджувала я підозрював це по її станій поведінці але я думав що я дурак і накручую себе в неї е подружки які на це її натякнули вони їй казали що я ненадійний і їй треба записний варіант мені писали знайомі що бачили як вона обіймається з кимось іншим бо в мене місто не велике але я невіри в їм і казав що вони дурачки хочуть мене з нею посварити бо в мене знайомі не були в захваті від того що ми разом але ввечері я рішив провірити зайшов до неї в аккаунт і прочитав переписку з подружкою оказалось що я не просто так себе накручував себе я не спав цілу ніч і вже неї в нічого 2 день я її люблю тому хочу з нею сісти та поговорити і постаратись пробачити але немож у придумати з чого почати розмову і не розумію як її пробачити

Друзі, думаю злитись в сзч, але дивлюсь щось вироків на 5 років різко більше ставати почало, є може хто кого все-таки таки посадили чи якраз суди йдуть як то сталось?

Я народився 2006 року, але все ще пам'ятаю еру коли по телебаченню крутили Брата, Брата 2, Війну, Вантаж 200 й інші твори цього фашисьтского виродка якими УСІ захоплювались, як і молодь, так і старі. Я розумію що, на той час, українського кінематографу практично не існувало поза межі телевізійних адаптацій шкільної класики та фільмів доби УРСР і що історії про бандюків та військових були людям цікавіші, але ж існували по телебаченню й американські фільми. Якщо просто подивитися на них поза політикою, з художної точки зору, ці фвльми просто шлак. Там погана акторська гра, аматорна хореграфія боїв, персонажі максимально тупо написані, діялоги крінжатина суцільна, ітд, ітп. Так, відчезнянної альтернативи не було, але нащо ми захоплювались чимусь що не було хороше коли ми могли побачити як виглядає щось краще в інших іноземних продуктах?

Зацікавило це питання десь рік тому і тільки зараз знайшов цей саб.

На мою думку, це Кобзар. Звичайнісінький Кобзар. Одна з найвеличніших книг української літератури. Можливо навіть картка української літератури. Яка ваша думка?

P.S. Також думаю Армія без Держави, але це таке.

Два найжахливіші слова які ілюструють соціалістично-комуністичну ідеологію: Сталін, ГУЛАГ. Дійсно можливо й потрібно так казати, бо ідеологія рівності завжди вмикає режим мʼясорубки. Гарантовано та невідворотньо. Коли? - це лише питання часу.
Але, до цього важливо додати те, з чого все починається!
Рейган казав девʼять найстрашніших слів які ви можете почути у своєму житті: я до вас від держави і хочу допомогти.
"The nine most terrifying words in the English language are: I'm from the government and I'm here to help."
Але українська ментальність є такою, що українська душа просто тане, як тільки чує такі слова типу: держава забезпечить, держава надасть. І єдине на що справжній українець здатен, це на обурення "чому мені (мою рабську пайку) не надають?!" У мєня права!!!

Цей феномен чудово описав економіст Фрідріх Гаєк у своїй культовій книзі «Шлях до рабства». Щойно суспільство добровільно делегує державі право вирішувати, кому, скільки й чого «надати», воно автоматично запускає механізм, де держава отримує абсолютний контроль над життям людини. А абсолютний контроль рано чи пізно потребує репресивного апарату, щоб придушувати тих, хто не згоден із розподілом.

Між цитатою Рейгана із кінцевим результатом — ГУЛАГом, зв'язок прямий: тоталітарна** м'ясорубка ніколи не починається з бараків і концтаборів.** Вона** завжди починається з обіцянок безкоштовного хліба,** стабільності**,** безпеки** **та «соціальної справедливості».

densinelnykov.uk