Повноліття слід боятись?
через менш ніж 6 місяців мені виповниться 18. досі не можу повірити, що вже позаду дитинство, та й підлітковий вік добігає кінця.
зі зростанням частоти думок на цю тему став проводити паралелі між мною та багатьма людьми, життя котрих у 18 кардинально відрізнялось від мого. мій батя у свої 18 вже переїхав на навчання до Львова з Івано-Франківської області і жив там сам, а мама так взагалі в цьому віці з ним заручилась. а я шо? а ніхуя блять, сиджу в родаків на шиї, ше й в еміграції, тягну навчання, але більше за відчуттям нічого. навіть підробіток на літо не знайшов, власними руками заробляти не навчився. більше того, друзі, які залишились в Україні, зі школи випустились і поступають у ІФ.
назріває, власне, питання до самого себе: чи варто мені боятись повноліття, не відчуваючи себе достатньо самостійним? чи з часом все прийде саме?